top of page

Для батьків

Немає теплішого вогнища за родинне.
     Батьки, діти, онуки — найрідніші між собою люди, з'єднані в сім'ю Божою волею.
    Родина, сім'я — це велика сила. Тільки вона є надійним і незрадливим захистом від усяких життєвих негараздів.
    Взаємини батьків і дітей — це споконвічна проблема, від позитивного вирішення якої залежить благополуччя нашої держави, адже сім'я — це державна структура.
    Дружні, спокійні, врівноважені стосунки між батьками і дітьми — це запорука здорового морального клімату в суспільстві. Не може людина творчо працювати, навчатися, якщо її щось пригнічує, тривожить, якщо не все гаразд у сімейних стосунках.
     Батьки завжди бажають своїм дітям щасливої долі, просять у Бога благословення для своїх синів і дочок, мріють бачити їх щасливими і здоровими, добрими і порядними людьми.
     Батьківська суворість іноді сприймається дітьми негативно, бо вони не завжди вміють і бажають прислухатися до мудрих порад, не хочуть вчитися на чужих помилках. У таких випадках між батьками та дітьми виникають непорозуміння, і, як правило, саме мама й тато усувають ці конфлікти, тактовно й доброзичливо пояснюють дітям, хто в чому помиляється.
     Я вважаю, що найголовнішим у сімейному вихованні мусить бути взаємоповага між старшим та молодшим поколінням, уміння зрозуміти, вислухати одне одного, підтримати, пожаліти. Любов — ось те почуття, яке робить сім'ю міцною, нездоланною у будь-яких життєвих випробуваннях.
      Тільки родина — опора в житті кожної людини. І те, якою буде погода в домі, яким теплим та ясним буде родинне вогнище, залежить і від батьків, і від дітей.
Народна мудрість. Українські прислів'я про батьків і дітей. Коротко, розумно, а як багато сказано... Фрази які несуть в собі мудрість поколінь, їхній досвід, щоденну практику. Варто почитати молодим батькам :)) і не тільки.

Мистецтво у вихованні та при покаранні,

методи виховання.


1. Ваша дитина ні в якому разі не завинила перед вами: ні в тому, що у вас з'явилися додаткові труднощі, ні в тому, що вона не надала вам бажаного щастя, ні в тому, що якимсь чином не виправдала ваших на неї сподівань. І ви не маєте ніякого права вимагати, щоб вона розв’язала вам ці проблеми.
 

2. Ваша дитина – це не річ і не ваша власність, а цілком самостійна людина і вирішувати на свій розсуд, а тим більше ламати її долю ви не маєте жодного права. Ви повинні тільки допомагати своїй дитині обрати життєвий шлях, опираючись на її інтереси та здібності, створивши відповідні умови для їх реалізації. 
3. Ваша дитина не буде завжди слухняною та милою, її капризи і упертість, це неминучий факт характеру.
4. У багатьох витівках та капризах малюка винні самі ви, так як не зрозуміли його і не бажали сприймати таким як він є.
5. Ви завжди повинні вірити в краще, що є у вашій дитині, бачити це краще, та бути впевненим, що воно рано чи пізно обов’язково виявиться.
Аналізуючи методи виховання, та обираючи покарання – подумайте, задля чого?»
Настанови для батьків, щодо застосування покарань
1. Покарання ніколи не повинно зашкоджувати здоров’ю дитини – ні психічному, а ні фізичному.
2. Якщо ви сумніваєтесь, щодо покарання – не карайте. Не повинно бути жодних покарань з метою профілактики.
3. Одне покарання – за один раз. Ніколи не треба позбавляти дитину заслуженої нагороди або похвали.
4. Карати за провину, термін давності якої давно минув не слід. Краще зовсім не карати, а ніж карати пізніше.
5. Після покарання – обов’язково пробачте.
6. Малюк не повинен боятися покарань.

Поради батькам

Ми, батьки, ніколи не повинні забувати, що дитина вчиться робити ті речі, яким ми її навчаємо:
Якщо діти живуть з ворожістю, вони вчаться битися;
Якщо діти живуть зі страхом, вони вчаться боятися;
Якщо діти живуть з глузуванням, вони вчаться бути боязливими;
Якщо діти живуть із заздрістю, вони вчаться розчаруванню;
Якщо діти живуть із заохоченням, вони вчаться довірі;
Якщо дітей вчать ділитися, вони вчаться бути щедрими;
Якщо діти живуть у чесності, вони вчаться бути правдивими;
Якщо діти живуть у справедливості, вони вчаться бути справедливими;
Якщо діти живуть у доброті та ввічливості, вони вчаться поважати;
Якщо діти живуть у дружелюбності, вони вчаться розуміти, що світ прекрасний.

​

Конфлікти в сім'ї ті їх вплив на дитину.
Подружнім конфліктам – стоп! - поруч дитина.


В сім'ї де конфлікт продовжується довго, утворюється трикутник. Теорію «трикутників» психологи сім'ї перейняли з антропології та соціології. Отож якщо між двома особами є довготривалий, виразний конфлікт і ще коли він супроводжується великою напругою- тоді напруга зменшується коли в конфлікт включити третю особу. В сім’ї автоматично учасником протистояння стає дитина. Це відбувається несвідомо. Твориться патологічний трикутник. Тут вже не йдеться про сварку. Дитина тепер вже на постійно стає стороною в конфлікті і що найгірше реагує на це драматично. 
Батьки зовсім не усвідомлюють проблем з дитиною. Це проявляється тоді коли мале починає наприклад хворіти, або стає «неслухняне» - тоді треба ним серйозно піклуватися. 
В таких трикутниках може бути так, що кожний з батьків намагається перетягнути на свій бік нащадка. Мама скаржиться часом на батька, батько піддає сумніву рішення мами. Обоє намагаються бути близько з дитиною. 
І навіть не сваряться. Тоді дитина стає перед серйозним конфліктом відданості, вона або добра дитина мами або тата. Тимчасом вона рівно кохає маму і тата і одночасно хоче бути з ними обома. Коли дитині добре з мамою, переживає що батько гнівається, що йому прикро – і навпаки. 
Така ситуація доводить до нервових розладів в дитини. Це однак лише одна з форм патологічного трикутника. Може бути також так, що конфлікт між батьками відвертий і дитину перетягли вже на один бік. Утворюється коаліція наприклад матері з донею. Тоді підчас сварки дитина стає на боці мами, відкидаючи батька, що в подальшому розвитку приносить серйозні наслідки. 
Може бути також такий трикутник, де всі невдачі, агресію батьки переносять на дитину. В такій сім’ї батьки в нічим не можуть погодитися окрім одного- в них «невдала дитина». Такі діти поводяться агресивно, часто прояви негативізму, а коли підростають, шукають поваги поза домом в субкультурних середовищах, залишають батьків. Їхня самооцінка найчастіше просто вщент розбита. 
Буває також, коли постійний конфлікт проявляється тим, що батьки надто зосереджуються на здоров’ї дитини. Такі діти часто слабкіші за ровесників, несамостійні. В батьків «хвора» дитина, що звільнює їх від дій які б могли врятувати їхній шлюб і взаємні відносини. Тут конфлікт серйозно прихований і на зовні всім здається що це зразкові сім’ї, в яких ніколи не сваряться. 
У кожній родині, великій або маленькій, тільки що створеній або «зі стажем», щасливій або не дуже, завжди є щось загальне для кожної з них, і щось індивідуальне. Розходжень між родинами може бути безліч. Й обумовлені вони тим, що в кожній існує набір своїх правил і законів, які впорядковують їхнє життя.
Правила — це очікування щодо того, як люди мають поводитися в певних ситуаціях і обставинах. Вони відображають погляди людей щодо того, що добре, що погано, що можна або не можна, і що буде, якщо цих правил не дотримуватися. 

​

​

​

bottom of page